Його звати Промах, та це точно не той випадок, коли ім'я впливає на долю. Незважаючи на те, що кінь пішов з професійного спорту, проблем із працевлаштуванням він не мав - вже не один рік цей чистокровний ганноверець

щодня бере участь у реабілітаційних програмах благодійного фонду Олени Петрусевич.

Окрім Промаха у стайні фонду знаходиться близько двадцяти коней різних порід. Більшість з них мають оптимістичніші ймення. Про свою організацію її власниця розповідає захоплено та без зайвого месіанства - за довгі роки роботи із хворими на ДЦП дітьми Олена Петрусевич навчилася спокійніше ставитися до яскравих висловлювань, адже зрозуміла ціну справжніх результатів.

- Пані Олено, про іпотерапію (комплекс оздоровчих вправ за участю спеціально навчених коней) та її вплив на організм людини в нашій країні й досі є не так багато інформації. Розкажіть, будь ласка, дотальніше про цей метод лікування.

- За допомогою іпотерапії можна лікувати будь-яку хворобу - від розсіяного склерозу до ДЦП. Однак мені більше подобається слово «реабілітація», аніж «лікування» - з огляду на нашу дійсність, правди в першому точно більше. Навряд чи хтось з нинішніх лікарів може пообіцяти пацієнтові стовідсотково успішний метод лікування того ж ДЦП. Тому і кажу, що у нашому центрі ми займаємося перш за все реабілітацією дітей, використовуючи метод іпотерапії.

- У Європі іпотерапія набула значної популярності ще у 70-ті... Чи можу я припустити, що ваш метод ґрунтується здебільшого на досвіді зарубіжних колег?

- Тут все не так просто. Звичайно, повністю заперечувати вплив західної наукової думки - справа безглузда, проте схема, за якою працюють із хворими дітьми у нашому центрі - результат роботи чудового лікаря-невролога, кандидата медичних наук, Осетрової Ірини Федорівни.

Тепер щодо особливостей самої терапії: до роботи із дітьми ми допускаємо лише спеціальних, попередньо тренованих коней, як правило тих, що мають спортивне минуле. І така позиція не є випадковою. Зрозумійте, у кожного виду тварин є своє, унікальне за будовою, біополе. Згадуючи про цей факт, одразу варто зазначити: не всі свійські тварини мають виключно позитивний вплив на людину з терапевтичної точки зору. Серед тварин можна зустріти як енергетичних донорів, так і енергетичних вампірів. Так от, на відміну від інших представників фауни, коні «енергетичною жадібністю» не відрізняються. Я б взагалі називала коней, особливо спортивних, справжнім «енергетичним акумулятором», адже це чи не єдина тварина, яка абсолютно щедро і, головне, цілком свідомо, може віддавати людині величезну кількість енергії.

- З якого віку діти можуть брати участь у оздоровчій програмі?

- Ми приймаємо дітей після першого року життя. Найбільш зацікавлені ми у реабілітації тих дітей, які мають найважчі форми ДЦП. Більшість з них не можуть ходити самостійно. Наш курс триває близько року (з жовтня по травень  - авт.) і є абсолютно безкоштовним.

- Безкоштовна терапія для усіх дітей?

- Саме так. Не брати грошей за таку послугу - моя принципова позиція. Єдиний мінус - групи ми формуємо переважно з мешканців столиці та найближчих міст. Зрозумійте, заняття мають бути регулярними - саме тому, ми працюємо тільки з тими сім'ями, які можуть гарантувати нам постійне відвідування. Відповідно, якщо сім'я, яка мешкає у іншому місті, відчуває, що їхня дитина має оздоровлюватися у нашому центрі, їй слід подумати про тимчасове житло у столиці. Наша організація - єдина у своєму роді на території Україні, тому ті можливості, що їх отримають діти, займаючись тут, варті витрачених батьками зусиль.

- Але я більше ніж упевнений, що в Україні є велика кількість родин із хворими на ДЦП дітьми, які елементарно не можуть дозволити собі тимчасове проживання у столиці...

- Таким людям я можу сказати лише одне: навіть прості прогулянки верхи надзвичайно позитивно впливають на здоров'я. Є можливість хоча б перебувати поряд із кіньми - використовуйте її - це також неабияка користь.

- Які документи необхідно зібрати, аби отримати дозвіл на проходження курсу реабілітації у вашому центрі?

- Перш ніж починати заняття, дитина має пройти медогляд та мати направлення від невролога. Щоправда, далеко не кожен вітчизняний лікар ставиться до іпотерапії без скепсису. У перші роки роботи центру я постійно стикалася із опором лікарів, які просто не хотіли давати дітям направлення на проходження мого курсу. Причина цього - елементарна необізнаність деяких працівників медичної галузі у питанні впливу іпотерапії на людський організм.

- Ви казали, що оздоровчий курс для кожної дитини триває близько року. Чи завжди цієї кількості часу достатньо для появи необхідних зрушень, результатів?

- Групи формуються наступним чином: щорічно сімдесят відсотків учасників програми - нові діти, інші тридцять відсотків - ті, курс реабілітації котрих треба продовжити. Зазвичай, головна причина продовження курсу - відчутна позитивна динаміка у деяких пацієнтів. Не повірите, в нас є діти, що займаються в програмі протягом п'яти-шести років!

- А чи є якесь поняття граничного віку для учасників курсу?

- Вікова межа є дуже принциповим питанням: ми не долучаємо до занять дітей, старших за шість років. Це пояснюється чисто фізіологічними особливостями розвитку людського організму. Шість років - достатньо пізній період для того, аби починати терапію.

- Наскільки я знаю, історія вашого захоплення кіньми розпочалася задовго до створення фонду...

- Це правда. Наприкінці 80-х я дізналася про те, що в одному зі спортивних клубів з постійних змагань було знято коня. Він був травмований і власник вирішив, що йому невигідно утримувати недієздатну тварину, нехай і зі значною спортивною біографією. Тому постав вибір: або тварину віддають на м'ясокомбінат, або - в місцевий сільгосп. Мені стало шкода коня, і я всім серцем забажала його купити.

- Вдалося?

- Так, але цьому моменту передувала ціла епопея, що складалася з отримання необхідних довідок, вмовлянь директора спортивного центру і т.д. Лише зараз розумію - така кількість проблем мала підґрунтя, адже на той період я виявилася першою приватною особою в СРСР, яка захотіла придбати коня.

- Впевнений, утримання великої кількості коней - суцільні збитки. Хто допомагає вам підтримувати життєдіяльність центру та зберігати водночас лінію неприбуткової організації?

- Звичайно, на початку своєї роботи я надзвичайно сильно сподівалася на допомогу держави і меценатів. Але час показав дещо інші результати: для держави ми виявилися нецікавими, а ті приватні компанії, з якими я намагалася домовитися про спонсорство та спільну діяльність, думали виключно про можливі схеми відмивання коштів через наш центр... Знаєте, такі ігри - не для мене.

Єдина реальна допомога надходить інколи у вигляді грошових грантів від зарубіжних соціальних організацій. Я б залюбки пускала ці кошти саме «у розвиток» свого фонду, проте, за відсутності іншої допомоги, більшу частину «зарубіжних» грошей я вимушена витрачати на вирішення насущних питань: оренду приміщення та ветеринарне обслуговування коней. Скажу чесно: зараз наш центр дійсно потребує серйозної допомоги і фінансових вливань. Але я готова до співпраці! У фонді є серйозні активи: тварини, інструктори, власна, перевірена часом метода лікування, і, мабуть, головне - репутація. Інвестиція у таку справу як центр іпотерапії - вигідна справа, тим паче, враховуючи наші потужності.

Якщо ви - людина справи і у вас є ідеї щодо спільної взаємовигідної роботи з фондом - звертайтеся, будь ласка. Знайти нас не важко.

Благодійний фонд Олени Петрусевич

Адреса: м. Київ, Проспект академіка Глушкова, 1, павільйон 14 («Конярство»)

Телефон: (044) 526-91-75

Керівник: Петрусевич Олена Вадимівна

Андранік Берберян

Ніна Петренко