За святкові дні зайвий раз переконалися, скільки б алкогольних напоїв не випили, результат застілля залежить від того, що і як їли. Про якість продуктів харчування, якими завалені полиці наших магазинів,

можна говорити багато та краще констатувати факти лабораторних досліджень, які провело Головне управління у справах захисту прав споживачів м. Києва. Закупили фахівці управління та передали на лабораторні дослідження ті продукти, які найчастіше потрапляють до нашого столу - рибні та м'ясні консерви, рис, горох та різні види ковбаси.
Консерви, будь-які чи то м'ясні, чи рибні, чи навіть овочеві - все одно, що кіт в мішку. Дивлячись на полицю, рука потягнеться до тих баночок, етикетка яких яскраво розмальована, інформації про склад продукту достатньо, і навіть напис є - вироблено за ДСТУ (державними стандартами). Та виявляється цього зовсім мало для того, щоб зробити правильний вибір. Ми можемо зробити власну оцінку продукту в банці, коли відкриємо її. Але ж вибір зроблено, гроші заплачено.
Залишається керуватися в своїх діях результатами перевірок, які проводить, хоча й з рідко, працівники Головного управління у справах захисту прав споживачів м. Києва. Цього разу в кошику опинилися: консерви рибні «Бички обсмажені у томатному соусі» ТМ «Рыбопродукт» та консерви м'ясні «М'ясо тушковане Свинина» ТМ «Натуральний КРИМ». У свіжо виготовленій (21.01.2011 р.) рибних консервах «Бички обсмажені у томатному соусі» не відповідала вимогам ГОСТу 16978-89 масова частка складових частин: риби лише 55 % було у банці, хоча ГОСТ вимагає від 70 % до 90 %; фаршевих виробів, хрящів і зрізів соусу всі 45 % замість від 10 до 30%. Ось і виходить купуємо соус а не «бички». Не дотягнули до норми і м'ясні консерви. Замість не менше ніж 59 % в банці «М'ясо тушковане Свинина» м'яса виявилося всього 55,3%. Знову ж таки, покупці гроші віддають не стільки за м'ясо, як за рідину.
До Центральної випробувальної лабораторії «Українського центру з питань сертифікації та захисту прав споживачів» перевіряючі віддали і чотири зразки ковбаси, у двох з них завищена масова частка вологи. Найбільше відсотків вологи містила ковбаса напівкопчена «Дрогобицька» в/г - 72,2% заміст не більше 60% (підприємство-виробник: ТОВ «Алан» м. Дніпропетровськ). Завищену масову частку волоки містила і ковбаса варена вищого сорту «Любительська» ТМ «Фарро»: 67,2% замість не більше ніж 62% (підприємство-виробник: ВАТ «Кременчук м'ясо», Полтавська обл. м. Кременчук). Також ця ковбаса й відзначилася тим, що в ній фарш був не рівномірно перемішаний, що не відповідає нормам ДСТУ 4436:2005.
Подібне порушення (нерівномірно перемішаний фарш) визначили в лабораторії і у варено-копченій ковбасі «Московська» (підприємство-виробник: ТОВ «Алан» м. Дніпропетровськ) та «Московській» ТМ «Тульчинка» (ТОВ «Тульчинм'ясо» Вінницька обл., м. Тульчин).
Хіба на перший погляд може здатися, що порушення не суттєві, але якщо вдуматися, то щоразу, купуючи подібні продукти, ми гроші віддаємо за що завгодно, тільки не за м'ясо, не за ковбасу. А враховуючи, що ціни вкрай високі, то й підрахунок простий - за одне відвідування магазину гроші вилітають на вітер не малі.
Цього разу фахівці управління вирішили дослідити за фізико-хімічними показниками і рис круглий першого ґатунку. Не витримала норм ГОСТу 6292-93 за трьома фізико-хімічними показниками упаковка рису круглого №1 першого ґатунку ТМ «Озеряночка» (ТОВ «ІПС», Житомирський р-н, с. Озерянка): пожовклих зерен рису в упаковці було 3,4 % - за нормою має бути не більше 2%; подрібненого рису було 39 % - має бути не більше 9%; сміттєвих домішок допускається не більше 0,3 % - а було в двічі більше - 0,6%. З подібними порушеннями норм не витримала випробувань і упаковка рису круглого першого ґатунку ТМ «Такіда» (ПП «Компанія Енерджи», м. Київ), щоправда з відсотковими показниками: подрібненого рису було 14 % - замість не більше 9%; крейдяних зерен - 13,2 % замість не більше 2%.
Більш менш пристойно витримав лабораторні дослідження горох лущений полірований колений першого ґатунку ТМ «Август» (ТОВ «Август», м. Київ): сміттєвих домішок всього лише було 0,46 % - за вимогою ГОСТу 6201-68 має бути не більше 0,40%. Дивно, але поїжене та подрібнене насіння становило мізерну частку, в разу меншу, ніж того допускає ГОСТ.
Звичайно, така кількість лабораторних досліджень - капля в морі. Але й ця «капля» підтверджує - бодай який би продукт не віддали на перевірку - в ньому є невідповідності вимогам.
В цій ситуації варто замислитись двом сторонам: і тим, хто купує, і тим, хто законодавчі норми приймає. Останні так дозмінювали законодавство, що відтепер виробники що хочуть те й випускають. Перелік продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації скоротили так, що продуктам харчування там зовсім не знайшлося місця.
Якщо не сертифікати відповідності - то що ж натомість? Невже лише совість виробника? Чи наша пильність?