Реформування вищої освіти, як і інших сфер, викликало в суспільстві багато суперечок, нарікань тощо. Всі, кому не байдуже, якою повинна бути система вищої освіти в Україні, долучилися до обговорення законопроекту «Про вищу освіту».

І ось в перші дні червня директор Департаменту вищої освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Ярослав Болюбаш під час онлайн-конференції розповів про те, якою стала нова редакція довгоочікуваного закону після внесення сотень поправок.
Найперше, що повідомив Я.Балюбаш - це те, що в законі вже знята норма щодо кількості студентів. Мовляв, вона виявилася правильною, але не ефективною. Нагадаємо, попередньо була закладена норма, наприклад - технікум має право на життя, якщо в його стінах навчається 500 студентів?
Також в Законопроекті Міністерства вилучена норма щодо погодження з органами студентського самоврядування кандидатур на посаду проректора (заступника декана) з виховної роботи (роботи зі студентами), яка присутня в діючому Законі. Ці зміни Я.Балюбаш пояснив так: «Студенти мають своїх представників у складі вченої ради. Можуть там проголосувати проти. Якщо претензії до вченої ради, нехай працюють з нею. Врешті-решт є громадський контроль. Тим паче студенти завжди мають можливість показати свою силу і організованість. Але це нонсенс, що вчена рада прийняла рішення, а потім ще й зі студентами погоджувати. Або студентство погодило, а вчена рада не погодила. Для чого створювати такий казусу всередині?».
Знайшлися пояснення і щодо того, що міністерська редакція проекту Закону зменшила чисельні гарантії того, в яких мінімальних обсягах має здійснюватися фінансування підготовки кадрів з вищою освітою. «Ми провели розрахунки, яка структура населення, скільки випускників школи, - пояснив директор Департаменту вищої освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Я.Балюбаш. - Ця норма нікого не обмежує, вона стала більш об'єктивною щодо кількості випускників. У нас на сьогодні є достатньо місць державного замовлення, настільки достатньо, що навіть минулого року, коли випуск становив 334 тисячі, прийом на бакалавра на окремі спеціальності був невиконаний, а на спеціаліста-магістра тим паче».
В новій редакції передбачена норма щодо розміру плати за навчання не його незмінності впродовж всього терміну дії договору. Це стаття 67 (останній абзац): «Розмір плати для отримання відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня... встановлюється вищими навчальними закладами у грошовій одиниці України - гривні з урахуванням офіційно визначеного індексу інфляції за попередній календарний рік і не може змінюватись протягом строку дії укладеного договору». Щодо урахування інфляції Я.Балюбаш пояснив, що це стосується тих, хто вступатиме в наступному році. «Крім того розмір плати за навчання визначає ринок, - пояснинював Я.Балюбаш. - Розроблено рекомендації щодо розрахунку. Там існує вся нормативно-правова база для того, щоб це реалізувати. Визначає все договір. Це не є оповідання, це не є методичні рекомендації. Це є закон, який чітко каже, що розмір плати не може змінюватися».
Нова редакція Закону «Про вищу освіту» містить норму і щодо стипендій, яка повинна бути не нижча прожиткового мінімуму. За оцінками фахівців питання стипендії надзвичайно складне. Висловлюються різні думки щодо академічної і соціальної стипендії. Соціальна стипендія - та, яка виплачується студентам із сімей недостатньої матеріальної забезпеченості. Академічна стипендія - це як похвала тим, хто навчається відмінно.
Однак, за словами урядовця, регулювання розміру стипендії це не основна мета проекту закону «Про вищу освіту», хоча і вона стосується студентів. «Основна його мета - те, щоб чинне законодавство у сфері освіти адаптувати до нині діючої економіки. Крім того адаптувати до європейських вимог, до того ж Болонського процесу, - наголошує директор Департаменту. - Зараз уже сформований європейський простір вищої освіти, до якого ми входимо. Це все потрібно для того, щоб була активна участь роботодавців у підготовці кадрів, щоб був певний клімат сприяння функціонуванню ВНЗ, не лише через освіту, але й інші послуги, які можуть надавати ВНЗ: і практичні поради в галузі науки, і комерціалізації їх інтелектуального продукту.
Що стосується Болонського процесу, Європейського простоту вищої освіти. то цей закон передбачає перехід на трициклову, триступеневу систему вищої освіти: бакалавр, магістр, доктор філософії. Європа аж ніяк не вимагає відмовитися від національних традицій. Кожна європейська держава має свою національну систему у підготовці кадрів. Це стосується і України. Зокрема в проекті закону «Про вищу освіту» передбачено зберегти підготовку молодших спеціалістів. Це ті спеціалісти, яких готують технікуми, або непрофесійні училища, коледжі. Ми зберігаємо в системі вищої освіти підготовку докторів наук. Доктор філософії - це своєрідний замінник до чинного кандидата наук. Звичайно, вимоги до докторів філософії будуть інші, виходячи з вимог європейських. А доктор наук - це наша національна особливість і вона буде збережена. Це перше, щоб я зазначив у змінах до закону.
Друге - ми змінюємо підходи до типів навчальних закладів. На сьогодні у нас функціонують ВНЗ І-го і ІІ-го рівня акредитації, і друга група - це заклади ІІІ-го і ІV-го рівня акредитації. Перша група - технікуми, училища, коледжі, друга - інститути, університети, академії. Зараз ми відмовляємося від слів ВНЗ І, ІІ, ІІІ, ІV рівня, а вводяться просто типи навчальних закладів в залежнсті зростання їх якості. Перший - це професійні коледжі, це замінник технікумів, які готуватимуть виключно молодших спеціалістів. Другий - це коледжі, які готуватимуть лише бакалаврів. Ними можуть стати понад 120 нинішніх інститутів. І наступний тип - це університет багатопрофільний і академія як одно-двох профільний, які будуть готувати бакалаврів, магістрів, докторів наук і докторів філософії.
В наскрізній лінії законопроекту є розширення автономії ВНЗ. Адже збільшення автономії чи розширення прав ВНЗ щодо прийняття того чи іншого рішення, формує і вищий рівень відповідальності. З'явилося майже 30 нових норм щодо розширення автономії.
Враховуючи специфіку того, що на сьогодні в Україні функціонує 854 ВНЗ, щоправда, різного рівня акредитації, автономія поділяється на 3 рівні: автономія для всіх ВНЗ, вищий рівень автономії для націоналах і ще вищий рівень - для національних, що мають статус дослідницьких. Щодо змісту освіти, держава визначатиме на рівні фундаментальних дисциплін стандарт. Це половина навчальних дисциплін. Інша половина визначається ВНЗ, але з урахування роботодавців, потреби запитів студентів і профільно-навчального закладу. Хочу наголосити, що підходи до стандартів надзвичайно спрощені. Сама схема надзвичайно спрощена.
Ще назву кілька нюансів. У законопроекті присутні роботодавці. Ми на цьому раніше наголос не робили. Зараз це вже є законодавча норма і з'явилась нова стаття, яка регулює проходження студентом практики на безоплатній основі. Всі інші норми будуть регульовані підзаконними актами.
Наголошую, великим досягненням системи вищої освіти є те, що практична підготовка є невід'ємною складовою підготовки кадрів. І коли наш випускник завершує навчання, пройшовши державну атестацію, то в дипломі в нього записується первинна кваліфікація, що практично не існує за кордоном. Практика для студента зарубіжного університету - це його особиста справа, і там в основному надається лише академічна освіта. Хочу наголосити одне, що закон потрібно негайно випускати в світ. Фактично відбувається еволюція у розвитку вищої освіти. Ідея одна - щоб наш випускник був конкурентним і мобільним, і була довіра і однакове визнання до кожного навчального закладу, наприклад, для тих студентів, які приміром, переводяться із Київського у Віденський, у Празький чи Паризький університет. Дуже важливо сформувати довіру одного закладу до іншого. Тому ми прагнемо, щоб була довіра європейської системи до нашої освіти. Але тут потрібно провести ще дуже багато роботи. Закон треба приймати, його не можна опротестовувати».
Під час вступної кампанії цього року багатьох бакалаврів буде цікавити - йти на спеціаліста чи відразу в магістри податися. Адже зараз замінено поняття «середньо-спеціальної освіти» і прирівнено до поняття «неповна вища освіта». «У прикінцевих положеннях законопроекту прописано, що з дня набрання чинності цим законом освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста прирівнюється до освітньо-кваліфікаційного рівня магістра, - пояснює норму Я.Балюбаш. - Ми у законопроекті відходимо від понять «базова», «повна», «неповна» і т.д. Це просто буде вища освіта певного рівня, бакалавра чи магістра. Отже, зараз ніхто просто так з дипломом не приймає на роботу, а проводить мінімум співбесіду, тестування, дає пробний період. І вже якщо спеціаліст не володіє тими знаннями, що й магістр, тоді роботодавець додатково перевірятиме. Але при умові оплати праці, при нарахуванні пенсії завжди діятиме така перехідна норма. Тому це не є одне й те саме, поняття просто прирівнюються».
І на завершення інформація для тих, хто отримав диплом бакалавра кілька років тому, а продовжувати навчання вирішив цього року: такі абітурієнти мають право вибору - або зовнішнє оцінювання (тестування) або вступні іспити.