Не може бути такого, щоб громадянину за не вчасну сплату нараховували пеню, а якщо йому не дали тепло, незалежно від того, з яких причин, і за це ніхто не поніс ніякої відповідальності. Мають бути типові договори, де чітко виписані норми відповідальності сторін.

Указом Президента В.Януковича 8 липня 2011 року створена Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг.

Очолив її екс-голова Севастопольської держадміністрації Валерій Саратов. Комісія буде контролювати дотримання суб'єктами господарювання умов і правил здійснення певних видів діяльності у сфері теплопостачання, централізованого водопостачання і водовідведення, передбачених виданими ліцензіями.
Від початку президентської каденції Віктор Янукович вимагає встановлення єдиних тарифів на комунальні послуги. Щоправда, впродовж всього часу фахівці доводять, що не може бути єдиного тарифу в цілому по Україні. Та й пояснення цьому начебто просте: на різних територіях по-різному складається собівартість послуг, наприклад, котельні, які вироблять теплову енергію, мають різне паливо, різні складові; вода в одних містах подається ледь не з річки, в інших потрібно «докласти» зусиль, труб та грошенят, щоб подати її до будинку. Тобто є витрати на перекидання води у маловодні регіони. В основному саме ці складові й впливають на різницю в тарифах в регіонах країни.
Має бути національний орган, який визначає тариф у відповідності до можливостей населення кожної місцевості. Адже є дохід кожної сім'ї, і сім'я повинна мати можливість сплачувати за комунальні послуги. І саме національний регулятор - новостворена комісія, повинна визначати чи готове населення сплачувати та тими чи іншими тарифами. Наступний крок (хочеться сподіватися, що саме такий механізм і буде запроваджено): кожне підприємство рахує, який отримає фінансовий результат за пропонованими тарифами. В разі ймовірного отримання збитків - доводити регулятору, що тарифи збиткові і після жорсткого контролю мати право на державну компенсацію.
Фахівці в один голос заявляють: єдині тарифи на житлово-комунальні послуги можуть бути тільки в межах одного регіону. Тому пропонується укрупнення підприємств через створення регіональних компаній з постачання житлово-комунальних послуг населенню, що дозволить досягнути ефекту «економії на масштабі» та проводити єдину технічну та тарифну політику в масштабах регіону.
При розрахунках тарифів варто враховувати, що є міста, де більше 50% споживачами компослуг є підприємства, а є й такі міста, де всі 90% - населення. І тоді весь тягар по оплаті за постачання послуг(води, тепла) лягає на кишені населення. І ось тут місцеві органи влади повинні звертатися до регулятора ринку послуг для подальшого визначення тарифів - за можливості отримувати з бюджету дофінансування. Адже люди не можуть платити більше, ніж мають доходів в сім'ї.
Тарифи повинні бути обґрунтованими у собівартості.
Коли люди почнуть платити: коли їм буде добре зрозуміла тарифна сітка - реальне економічне обґрунтування кожної зі складових тарифу. Тобто чому саме стільки коштує конкретна послуга, що в неї «входить», і які параметри передбачені (наприклад, капітальний або поточний ремонт, прибирання тощо і т.д.), а головне, яка якість послуг, і хто відповідатиме за надання неякісних або невчасних послуг.
Завдання не просте, зробити так, щоб населення на сто відсотків сплачувало за споживання комунальних послуг. Виконання цього завдання залежить від наступного: зробити так, щоб доходи населення дозволили це зробити.
Щодо тарифів на послуги утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, то тут може бути єдина формула. Наприклад, витрати з прибирання прибудинкової території мали б визначатися (і це обіцяють в міністерстві) за простою формулою, яка включає суму витрат (на заробітну плату, відрахування з неї, матеріальні і накладні витрати, обов'язкові платежі до бюджету), поділену на сумарну загальну площу квартир та нежитлових приміщень у житловому будинку. За схожою формулою мають визначатися і витрати з прибирання сходових клітин та вивезення сміття.
Якщо тариф не відповідає собівартості, ця різниця повинна покриватися за рахунок бюджету.
«Через економічну необґрунтованість тарифів (в середньому рівень відшкодування собівартості послуг складає 63%) збитки підприємств в галузі станом на 1 липня поточного року складають 2,3 млрд. гривень», - про це заявив Міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Анатолій Близнюк. Для стабілізації фінансово-економічного стану підприємств теплоенергетики Урядом виділено субвенцію з державного бюджету у сумі 3,6 млрд. грн.. на покриття різниці в тарифах для населення.
Заборгованість населення з оплати житлово-комунальних послуг в липні 2011 р. порівняно з червнем зменшилася на 2,6% і на кінець липня складала 10 млрд. 420,1 млн. грн. Такі дані опублікував Держстат.
Протягом січня-липня 2011 р. за житлово-комунальні послуги населення країни сплатило 22,6 млрд. грн. Серед регіонів найвищий рівень оплати за житлово-комунальні послуги спостерігався у Закарпатській, Львівській, Сумській та Кіровоградській областях (114,4 - 111,0%), а найнижчий - в Автономній Республіці Крим, містах Севастополі та Києві, а також Дніпропетровській області (94,7-6,9%).
За спожиту електроенергію за 7 місяців поточного року сплачено 5 млрд. грн. Серед регіонів найвищий рівень оплати електропостачання спостерігався у Закарпатській, Одеській та Херсонській областях (209,9-173,0% з урахуванням погашення боргів попередніх періодів), найнижчий - у Чернігівській, Сумській, Полтавській і Житомирській областях (73,0-79,7%). Заборгованість населення з оплати електроенергії на початок серпня 2011 склав 2 млрд. 907,8 млн. грн.
Тарифи зростають, але не стимулюють зменшення собівартості.
Керівник мінрегіонбуду переконаний: споживачу треба пояснити, що 150 л води на місяць - це одна вартість, 200 л - інша, а 300 л - третя. Знову ж таки - проста формула: хто більше споживає, для того й вищий тариф.
Крім того, якщо місто стоїть на воді, витрати на поставку будуть мінімальні, а якщо транспортує її через певну територыю - транспортна складова буде відчутною. А ще відомство наполягатиме на перегляді співвідношення доходів і витрат на комунальні послуги. Пенсіонерів обіцяють захистити пільгами, а от працюючим підвищення тарифів мало б компенсуватися за рахунок зростання зарплатні.
Ще на початку року Віктор Матчук, народний депутат від НУНС, в радіоефірі наводив простий приклад: «Одинокий пенсіонер отримує пенсію 900 гривень. Взявши умовно якусь квартиру, за яку йому доводиться платити 100 гривень в місяць за всі ті житлово-комунальні послуги, які він отримує. Тобто, йому не вистачає 10% його пенсії, і держава йому доплачує 10 гривень. Якщо тарифи зростають всього на 10%, уявімо собі, і стають 110%, а пенсія у нього як була, так і залишилася 900, тобто 10% від його пенсії - це 90 гривень, то при зростанні тарифів на 10% та сума субвенції, яку він повинен отримувати, зростає вдвічі, а це вже 20 гривень. Вдвічі! А я ще раз кажу, що зростання, яке було передбачене на поточний рік в бюджеті 18,6%. Нам ще треба сказати, що при зростанні тарифу на 10% у нас набагато (я не готовий назвати точну цифру) збільшується кількість людей, які тепер отримують право на отримання субсидії», - пояснював нардеп .
З кожним підвищенням тарифів варто враховувати й збільшення витрат з бюджету на субсидії.
Ще одне питання, про яке й досі лише говорять: чому служби постачання житлово-комунальних послуг не поспішають укладати договорів з населенням? Принаймні, хочеться вірити, що за наявності договору, буде спрацьовувати схема: є договір - є зобов'язання; є послуга - є оплата; нема послуги - немає оплати, зате є відповідальність.
Адже не може бути такого, щоб громадянину за не вчасну сплату нараховували пеню, а якщо йому не дали тепло, незалежно від того, з яких причин, і за це ніхто не поніс ніякої відповідальності. Мають бути типові договори, де чітко виписані норми відповідальності сторін.
Буде відповідальність - з'явиться інвестор.
Для того, щоб можна було запросити інвестора в цю галузь, він повинен розуміти, як він отримує прибуток? Тобто, як тарифи, так і розрахунки мають бути прозорими. Якщо тарифна і цінова політика буде зрозумілою всім, тоді й інвестор прийде, і в державі знайдуться кошти на реформування ЖКГ.
Споживач має знати
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 07.07.2011.
Стаття 20. Права та обов'язки споживача
П. 1 Споживач має право
5) на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством.
Законом «також передбачено, що «виконавець/виробник зобов'язаний проводити перерахунок розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі перерви у її наданні, ненаданні або наданні не в повному обсязі в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».

Тетяна Шальман,
президент Асоціації приватних інвесторів та власників