Протягом 9 місяців виробникам дозволялось використовувати пакувальні матеріали та етикетки виготовлені чи замовлені без врахування вимог Технічного регламенту. Проте, всі харчові продукти, вироблені після 25 листопада 2011 року повинні бути марковані у відповідності з вимоги Технічного регламенту.

Харчові продукти зі «старими» етикетками, розміщені на ринку до 25 листопада 2011 року, мають право залишатися в продажі до завершення строку придатності.
Технічний регламент стосується всіх розфасованих продуктів харчування, що реалізуються кінцевому споживачу через оптову або роздрібну торговельну мережу, а також закладам ресторанного господарства (ресторанам, їдальням, лікарням та іншим аналогічним закладам).
ЩО ВИМАГАЄ ТЕХНІЧНИЙ РЕГЛАМЕНТ
Поважаємо державну мову
Перш за все Технічний регламент вимагає, щоб маркування харчових продуктів виконувалось українською мовою. У разі необхідності може бути додатково нанесене також іншими мовами. У цьому разі, інформація, викладена різними мовами повинна бути ідентичною.
Маркування не повинно вводити споживача в оману стосовно характеристик харчового продукту, його природи, ідентичності, споживчих властивостей.
Технічний регламент забороняє:
- необґрунтовано зазначати у маркуванні інформацію про властивості харчового продукту, яких у нього немає;
- повідомляти щодо особливих властивостей харчового продукту, хоча всі подібні продукти мають такі самі властивості.
Наприклад, нещодавно деякі виробники олії соняшникової зазначали у маркуванні своєї продукції - «Містить вітамін А», хоча це природний вміст вітаміну А. На сьогодні нанесення такої інформації допустимо лише тоді, коли виробник тієї ж таки олії соняшникової додатково вносить вітаміни у свою продукцію (звичайно за умови, що це погоджено МОЗ України);
- повідомляти у маркуванні про наявність у харчовому продукті властивостей, які сприяють профілактиці, загоюванню та лікуванню будь-якого захворювання або виникненню у споживача враження про наявність цих властивостей (крім природних мінеральних вод та харчових продуктів, призначених для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів, дієтичних добавок).
Тобто, заборонені написи на харчових продуктах типу «Ехінацея сприяє зміцненню захисних сил організму»; «Містить вітаміни А та Е, які сприяють покращенню зору». Раніше дозволялось наносити такі написи на маркуванні за погодження з МОЗ України.
Технічний регламент - це нормативно-правовий акт, в якому зазначаються характеристики продукту чи пов'язані з ним процеси і методи виробництва, включаючи відповідні адміністративні положення, виконання яких є обов'язковим.
Стор 3
Назва харчового продукту встановлюється в стандартах
Назва харчового продукту повинна відповідати назві, встановленій нормативними документами (законодавчими та нормативно-правовими актами, національними стандартами), а у разі їх відсутності - усталеним назвам харчових продуктів, що застосовуються в Україні, або опису продукту.
Назву продукту встановлює її виробник з урахуванням вимог Технічного регламенту.
Поряд з назвою харчових продуктів, які безпосередньо або їх інгредієнти піддавались обробці іонізувальним опромінюванням, обов'язково зазначають «опромінено» або «оброблено іонізувальним опроміненням».
Поряд з назвою харчового продукту або в кінці переліку його інгредієнтів має бути зазначена також інша додаткова інформація. Необхідність позначення такої додаткової інформації, а також спосіб її подання також чітко визначені технічним регламентом. Наприклад:
- поряд з назвою харчових продуктів, пакування яких виконувалось із застосуванням консервуючих газів з метою продовження їх строку придатності розміщується напис «Упаковані в захисному середовищі»;
- поряд з назвою харчових продуктів, які містять підсолоджуючі речовини розміщується напис «Містить підсолоджувачі»;
- маркування продуктів харчування, що містять аспартам, повинно містити напис «Аспартам є джерелом фенілаланіну. Продукт не рекомендовано хворим на фенілкетонурію та дітям до семи років» тощо.
Аналогічні вимоги пред'являються і до назв імпортованих харчових продуктів.
Технічний регламент заборонив надавати імпортованим харчовим продуктам такі назви, які будуть вводити споживачів в оману щодо їх складу, характеристик, споживчих властивостей. У разі якщо назва імпортованого харчового продукту дуже відрізняється з огляду на свій склад чи умови виробництва від харчового продукту, відомого під такою самою назвою в Україні, вона не повинна зазначатись у маркуванні цього харчового продукту. Деякий час тому на нашому споживчому ринку з'явився продукт «Вершки рослинні». Цей продукт представляє собою суміш рослинних жирів та харчових добавок. А згідно нашого законодавства вершки - це молочний продукт, який одержують із молока сепаруванням, відстоюванням або іншим способом.
З чого вироблено харчовий продукт?
Склад харчового продукту - це перелік всіх інгредієнтів цього продукту.
Склад наводять для всіх харчових продуктів. Виключення складають:
- свіжі фрукти, ягоди і овочі, які не очищені, не нарізані або не оброблені жодним способом;
- бутильовані мінеральні та питні води з додаванням діоксиду вуглецю, якщо назва харчового продукту містить інформацію щодо стану води за ступенем насичення діоксидом вуглецю («слабо газована», «середньо газована» чи «сильно газована») або діоксид вуглецю є невід'ємною складовою води;
- оцет, отриманий з одного виду сировини без використання інших інгредієнтів, із зазначенням природи походження сировини;
- сир кисломолочний, кисломолочні продукти, молоко і вершки за умови, що в процесі їх виробництва не використовували ніякий інший інгредієнт, крім ферментів і мікроорганізмів, необхідних для ферментації, або солі, необхідної для вироблення кисломолочного сиру;
харчових продуктів, що складаються виключно з одного інгредієнта, у разі якщо назва продукту збігається з назвою інгредієнта або дозволяє однозначно визначити цей інгредієнт.
Технічний регламент містить ряд відхилень від правил позначення інгредієнтів харчового продукту, але ці відхилення не стосуються харчових добавок.
Харчові добавки повинні позначатись у будь-якому випадку незалежно від їх кількості і призначення.
А ось воду можна позначати не завжди: зазначення доданої води у переліку інгредієнтів не обов'язкове у разі, якщо її вміст становить не більше 5 % від кількості кінцевого (виготовленого) харчового продукту; якщо воду використовують у процесі виробництва харчового продукту виключно для відновлення концентрованого або зневодненого інгредієнта; якщо вода входить до складу рідких інгредієнтів (наприклад, розсіл, маринад, тузлук тощо), які зазвичай не використовуються для споживання;
Якщо харчовий продукт містить харчову добавку, то її позначають у складі під назвою класу, за якою йде їх спеціальна назва (хімічна чи торговельна), або індекс відповідно до Європейської цифрової системи (Е), або ЄС-номер.
Людмила Кузьменко,
інспектор ДП «Укрметртестстандарт»

(від редакції: продовження теми про вимоги Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів читайте в наступному номері)