Кожен з нас повинен виконати споживчу місію - навчити продавців поважати споживача, дотримуватися законів, і не мати звички - ховатися від покупців.

Правда знайде кожного...Де ж того захисту шукати? Та чи є правда в нашій країні, якщо купив праску, яка ... не прасує?
Такими запитаннями закінчила розповідь про свої поневіряння між магазином, управліннями захисту прав споживачів та відділом по боротьбі з організованою злочинністю мешканка Київщини, яка придбала праску, яка ... не прасує.
Така звичайна картина - є гроші, потрібна праска - йдеш у магазин (великий супермаркет), вибираєш праску і купуєш, приходиш додому, а вона не прасує. Що робить, зазвичай, кожен, хто придбав товар, який не виконує власне свої функції - повертається до магазину і вмовляє продавця повернути, обміняти товар. Добре, якщо споживач хоча б трохи обізнаний щодо подальшого захисту своїх прав - та напише письмову заяву (що й власне зробила жінка). Але обізнаності не вистачило, щоб заяву написати у двох примірниках, і на одному отримати відмітку продавця, щоб він її (заяву) прийняв.
Звідси правило перше: письмове звернення до магазину - заява у двох примірниках - на одному відмітка про отримання заяви.
Коли жінка написала заяву до магазину (зауважу - в одному примірнику, без копії), сподівалася, що продавець передасть керівнику і через кілька днів приїде забрати гроші. У зазначений день приїхала - а молода продавчиня їй відрубала: Праска прасує - не морочте голову». Покупець благала покликати керівника магазину, адміністратора супермаркета. Як згодом виявилося, що це не магазин, всього на всього кіоск, який орендує невелику площу у супермаркеті і керівництво супермаркету немає жодного відношення до роботи продавця, до товару, який вона продає.
Звідси правило друге: перш ніж зробити покупку - дізнайтеся, у якій торговій мережі ви це будете робити. Назва супермаркету не повинна впливати на ваш вибір.
Впродовж наступних 12 днів жінка намагалася зв'язатися з власницею кіоску, яка й призначала зустрічі, але на них не з'являлася. Зрозумівши, що самотужки не вирішить проблему, кинулася за порадами - що робити, де захисту шукати. Перша порада - звернутися до управління з питань захисту прав споживачів, які є в кожному обласному центрі. Щоправда, те що почула жінка у київському - її дещо розчарувало: звернутися до сервісного центру, офіційно (письмово тобто та зареєструвати своє звернення), здати товар і отримати акт - щодо придатності товару для використання. Якщо ні, то які на те причини.
Адже відповідно до ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів»: 1. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:
1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;
2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
2. Стосовно непродовольчих товарів, що перебували у використанні та були реалізовані через роздрібні комісійні торговельні підприємства, вимоги споживача, зазначені у частині першій цієї статті, задовольняються за згодою продавця.
Звідси правило третє, вимагайте від продавця проведення незалежної експертизи у вашій присутності.
Пам'ятайте, ви маєте право обирати місце проведення експертизи. У Києві ДП «Укрметртестстандарт» (вул.. Метрологічна, 4) проводить випродування всіх груп товарів та надає експертні висновки.
Звичайно, складно було жінці змиритися з думкою, що ще треба йти у сервісний центр (який вже відпочатку не дуже довіряє). Та й з власницею магазину так і не відбулася зустріч, щоб хоча б незалежну експертизу вимагати. Продавчиня відмовлялася взагалі спілкуватися з «докучливою споживачкою», якій більше нічого не залишалося як звернутися до відділу по боротьбі з організованою злочинністю - бо й справді, мабуть, злочин - тікати від покупця
Тому і на завершення правило четверте: не бійтеся захищати свої права.
Можливо хтось скаже, що праска того не варта, щоб 15 днів за продавцями бігати. По управлінням та відділам ходити. Повірте, варта. Кожен з нас повинен виконати споживчу місію - навчити продавців поважати споживача, дотримуватися законів, і не мати звички - ховатися від покупців. Правда знайде кожного...
Сподіваємося, що до виходу наступного номеру, ми знатимемо завершення цієї повчальної історії.
Софія Шальман