Перевірка підтвердила факти, зафіксовані Леонідом Макаровичем: рибка й справді в цьому магазині продається з льодяним довіском. Щоправда, він складає не 40%, а 38 % від ваги рибини. Та хіба від цього легше на душі? Тож перевіряючими, як годиться, за порушення відповідного закону керівництву магазину було призначено штрафні санкції. Ото й усе. Бо, як виявилося, повноваження управління на штрафах і закінчуються. Далі – ніяких прав!

Я завжди дивувалася, ну що з того штрафу солідному магазину – мізерщина якась... Його сумою таких «підприємців» не залякаєш! Для останніх головне - прибуток і бажано з найменшими втратами. Це ж якій «світлій» голові прийшла ідея: кілька разів наморозити води на рибинку – от і маєш на рівному місці 40%-й навар?!! І, що характерно, жодній державній структурі до цього немає діла! Мало того, внесення змін до соціальних законів у парламенті не розглядаються роками – політикам не до захисту людських інтересів! Та ще й ці зміни здебільшого виступають на захист виробників та бізнесових структур.

А от подібне шахрайство споживачеві обходиться дорого. По суті, кожен, хто купує сьогодні зовсім недешевий рибний продукт, свідомо дозволяє себе обдурити, тобто, самого себе пошити в дурні. Вважайте, з кожного кілограму риби – 20-30 гривень ви просто викидаєте на смітник, як непотрібні папірці, оскільки не побіжиш до суду зі скаргою, що купив рибку з водою. Судова тяганина дорожче обійдеться! Та й навіть не про гроші мова, про дорогоцінний час. Адже, як правило, відповідачі (підприємці, продавці, виробники) полюбляють на судові засідання не з’являтися, а останні через це переносяться, а час, як нам відомо, не кажучи про теперішні кризові дні, для кожного – це чималенькі гроші. От якби об’єднатися покупцям і просто перестати купувати ту їхню намерзлу рибу... А там термін придатності підійшов би, покрутилися б тоді такі «комерсанти»! Таку собі покупецьку акцію протесту влаштувати! Адже ми, споживачі, реально можемо змусити їх з нами рахуватися!

Є й інший варіант відстояти порушені власні права. Як зробили це четверо переможців ІІ Всеукраїнського конкурсу «Як я захищаю свої споживчі права». Якщо хтось сумнівається, що банківський депозит таки можна одержати, то Данило Колісниченко, один з переможців цього конкурсу, вам доведе: знання своїх законодавчих прав – 50% перемоги у боротьбі з проявами несправедливості у магазинах, банках та інших структурах, установах.

Тим, хто сумнівається, що за новенький, але «неробочий» холодильник гроші таки можна повернути, варто знати про мешканку Севастополя, ветерана Великої Вітчизняної війни Зою Долгушеву, яка впродовж трьох місяців «воювала» з магазином і таки перемогла. Хоча й зробила висновок: «нас, споживачів, в Україні ніхто не захищає».

В Україні є закон «Про захист прав споживачів», та що з того? Але, кого він більше й краще захищає, починають розуміти вже й покупці. Численними історіями, методами боротьби рясніють форуми сайтів, не обходить ця тема «круглі столи» фахівців, особливо присвячених Всесвітньому дню захисту споживача, що відзначається 15 березня. І що з того: погомоніли й розійшлись. Хоча, може цього разу крига таки скресне?

         Днями відбувся ще один «круглий стіл», організатором якого виступив «Союз споживачів України», на якому був присутній і Леонід Макарович Кравчук. У виступах його учасників прозвучали досить серйозні пропозиції щодо кардинального поліпшення умов для захисту споживацьких прав. Вони лягли в основу звернення учасників «круглого столу» до всіх гілок влади з вимогою вжити рішучих заходів щодо реалізації запропонованих ними методів боротьби в цій сфері. І чи не найголовніша з них – запровадження кримінальної відповідальності за випуск або реалізацію споживачам недоброякісної продукції, товарів та послуг.

         Противників у такої законодавчої норми буде чимало. В Україні політика й бізнес – нероздільні, хто б і як не говорив. Тож, поки справа зробиться, не лінуйтеся, ознайомтеся зі своїми правами захисту, аби знати, що робити при зустрічі з бракоробами та торговельними шахраями.

Тетяна Шальман