У виробництві харчових продук­тів використовується: ГМ-сої - 70%, ГМ-кукурудзи - 25%, а також картоп­ля, рис, ріпак, томати, цукровий буряк.

Основний виробник продукції із вмістом ГМО - США (68%); Аргентина (11,8%); Канада (6%); Китай (3%).

Серед країн ЕС найбільша кіль­кість зареєстрованих повідомлень про використання ГМО належить Франції (28 % від загальної кількості по країнам ЄС), Італії (15 %), Іспанії (14 %) та Великобританії (12 %).

Останнім часом до цього процесу приєдналися інші країни, в тому числі Росія та Україна.

 Проте, до останнього часу, практично не виникало питання про відповідне маркування такої продукції. Це пояснюється особливістю отримання такої продукції:

• по-перше, трансгенні рослини вирощуються на полях, тобто у відкритих системах, що викликає загрозу неконтрольованого вивільнення ГМО в довкілля з подальшими непередба-чуваними наслідками;
• по-друге, лише частина рослин іде на переробку, а частина - вживається без переробки. Але навіть та кількість рослинної сировини, що йде на пере­робку, підлягає лише частковій переробці з отриманням борошна, олії і т. п.

Протягом останніх років вражають маштаби площ, на яких вирощують ГМО-рослини з різними господарсько-корисними ознаками: у 1996 році під посівами трансгенних сортів рослин у світі було зайнято близько 1,7 млн га; 2002 році - 52,6 млн га, а в 2005 році -91,2 млн га.

На думку фахівців, впроваджен­ня ГМО має бути зваженим. З одного боку, потрібно враховувати переваги, які може принести їх промислове використання, а з іншого - необхідно гарантувати суспільству, що ці технології не завдаватимуть шкоди здоров'ю людини та довкіллю.  Тим більше, що проблема впливу ГМО на здоров'я людей через декіль­ка поколінь, остаточно не вивчена.

Чи безпечна генетично-модифікована продукція для здоров'я людини?

• Встановлено, що можливими наслідками вживання людиною генетично модифікованих продуктів можуть бути:
• Алергічні прояви. Білки, що продукуються вбудованими генами, можуть викликати алергічні захворювання.
• Безпосередня токсична дія. Вплив на здоров'я людини можуть чини­ти нові, «незаплановані» білки, що з'являються в генетично-модифікова­них рослинах. Це пояснюється тим, що в процесі створення ГМО неможливо передбачити, в яку саме ділянку геному вбудується новий ген.

Поява стійкості мікрофлори до ан­тибіотиків. При створенні ГМО використовуються маркерні гени стійкості до антибіотиків, які, потрапляючи в організм людини, можуть перейти у кишкову мікрофлору. Наслідком може стати неможливість лікування багатьох

• інфекційних захворювань. У країнах ЄС з грудня 2004 року заборонено використання ГМО, що мають гени стійкості до антибіотиків.
• Потрапляння в організм людини гербіцидів. Більшість відомих трансгенних рослин стійкі до використання сільськогосподарських хімікатів і здатні їх акумулювати. Є дані про те, що цукровий буряк, стійкий до гербіциду гліфосат, накопичує його токсич­ні метаболіти.

Світове співтовариство приділяє велику увагу розробці науково обґрунтованих  підходів до оцінки потенційного ризику при використанні ГМО, які б забезпечували належну охорону здоров'я людей і навколишнього сере­довища. Передові країни світу мають як розвинену систему наукових досліджень у галузі біобезпеки й аналізу перспектив розвитку біотехнології, так і досить відрегульовану національну правову базу щодо застосування ГМО. Відповідні закони та нормативні акти діють у США, Канаді, Австралії, країнах ЄС, Росії.

Усі країни Європейського Союзу у своїй діяльності, яка пов'язана зі створенням та використанням ГМО, керуються Директивою 2001/18/ЕС про навмисне вивільнення ГМО у довкілля. Цей документ є «матір'ю» всіх законів щодо ГМО. Всі питання, що не регулюються іншими законами, підпадають під його дію. Згідно з цією Директивою харчові продукти, вміст ГМО в яких перевищує 0,9%, підлягають обов'язковому маркуванню.

Останнім часом Україна привертає особливу увагу провідних біотехнологічних компаній, що зацікавлені у просуванні своєї продукції на нові ринки збуту. Так, за неофіційними даними, тільки за останні роки було засіяно генетично модифікованою соєю 45% посівних площ цієї культури в Україні, а також картоплі та кукурудзи. Насіння, харчові продукти та продовольча си­ровина, що ввозиться в Україну, не реєструється та не перевіряється на вміст ГМО, а це, у свою чергу, має ризик неконтрольованої появи на продовольчому ринку продуктів хар­чування, що містять ГМО. Такий перебіг подій потребує від України вста­новлення правил біобезпеки, розробки нормативно-правових актів та держав­ного контролю.

Сьогодні в Україні єдиним документом щодо завезення та випробувань ГМО є лише «Тимчасовий порядок ввезення, державного випробування, реєстрації та використання трансгенних сортів рослин в Україні», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. за № 1304, який фактично не виконується, тому що за останні роки в Україні офіційно не зареєстровано жодного ГМО.

Для забезпечення контролю продукції на вміст ГМО на базі Всеукраїнського центру стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів (Укрметртестстандарт) при безпосередній підтримці керівництва Держспоживстандарту України була створена лабораторія молекуляр­но-генетичних досліджень. Вона від­повідає вимогам, що пред'являються до лабораторій молекулярно-генетич­ного профілю.

За даними спеціалістів лабораторії у найбільшій кількості  ГМ-організми  присутні в тій харчовій продукції, де використовується:

Соя, соєвий білок ( ковбасні вироби; дитяче харчування; напівфабрикати; продукція із сої; соєве молоко).

Кукурудза (кукурудзяна мука; пластівці; заморожені овочі).

Ліцитин (додається як емульгатор в шоколад та  шоколадні вироби).

Оскільки в Україні відсутній контроль ГМО, - споживач повинен уважно читати маркування на упаковці, тобто склад  продукції, якщо до нього входять вищезгадані компоненти, то є ймовірність що такий продукт містить генетично-модифіковані організми.

Прес-служба Укрметртестстандарту.