Коли реалізатор запізнюється

14 січня я замовив у відомому гіпермаркеті будматеріалів кухонні меблі. Сплатив всі необхідні рахунки. Після чого поїхав додому, сподіваючись, що 31 січня на мене чекає хоча й важкий день та все ж приємний - замовлені меблі доставлять додому. Я заздалегідь домовився з майстром, що він прибуде 31 січня й збиратиме меблі. Але змушений був заплатити йому неустойку оскільки меблі у визначений за договором день привезти - привезли, щоправда, лише частину.

Не вистачало двох головнит корпусів, восьми фасадів, фурнітури, інших деталей. Зрозуміло, що без корупсів меблі не зібрати, тому майстра відпустив, а сам ще більше 10 днів «вибивав» кухню частинами. Щоб обтримати все замовлення, довелося «познайотися» начальником відділу в магазині, з обома комерційними директорами.

Цією історією з редакцією газети поділився киянин Олег Томашевський вже тоді, коли зібрав, нарешті, кухню до купи, встановив її. Але почуття, що є законні важелі впливу на таких горе-виконавців робіт, не покидає Олега Олександровича. Зі скаргою він звернувся ще й до Головного міського управління з питань захисту прав споживачів м. Києва.

Як пояснила нам Тетяна Щиковська, начальник віддділу управління: «За таких випадків варто керуватися п. 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Тож цитата закону: «У разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі».

Щож, киянин повинен був подати письмову заяву іншій стороні (магазину), що робота не виконується вчасно. Варто відзначити, споживач після збігу терміну замовлення в разі не отримання послуги, може написати заяву такого змісту, що він погоджується на продовження терміну виконання робіт, але за умови обов'язкової виплати пені.

Є й інша можливість: домовитися із виконавцем про зменшення ціни на послугу. Приміром, споживач заплатив 70% за товар, а за прострочення термінів виконання робіт 30% не доплачує. В разі сплати всіх 100%, вирішення ситуації залежить від бажання підприємства (підприємця) зберегти власний імідж. Якщо компромісу не знайдено, варто звертатися до управління або ж готувати позов до суду.

Дещо на замітку про заяву:

• заява має бути складена у двох примірниках, один з яких надається продавцеві, на іншому - він ставить відмітку про те, що заяву отримав. (Найчастіша помилка громадян в тому, що про другий примірник заяви ніхто навіть на згадує. А він необхідний для доказу, що заяву ви таки подавали).
• якщо продавець відмовляється приймати заяву (а таке трапляється часто) відправте її рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
• якщо у встановлений термін немає відповіді або вона вас не влаштовує, звертайтеся по допомогу до міських управлінь чи районних відділів захисту прав споживачів.

Зразок заяви:

Директору магазину _______________

(вказати повну назву виконавця та його адресу)

Від _____________________

(вказати своє ПІБ повністю)

що проживає за адресою: _______________тел.________

ЗАЯВА

200_ р. я уклав договір на придбання кухонних меблів у магазині.

Термін виконання робіт за договором «___»_______200_р. До сьогодні роботи не виконані в повному об'ємі. Відповідно до статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» прошу виконати роботи. В іншому випадку змушений буду звернутися до органів захисту прав споживачів із заявою про здійснення моїх прав споживача та про нарахування пені у розмірі трьох відсотків вартості роботи.

Додаток: копія договору та чеку.

«___» __________200_ р. ________________(підпис)

Газета "Споживач.інфо" №2(2) березень 2009