«Якість по - європейськи чи зелена дорога непотребу»

До чого може призвести відміна обов'язкової сертифікації? На прохання газети ситуацію коментує Владислав Єрмаков, радник голови Держспоживстандарту України, секретар Громадської Ради при Держспоживстандарті, один з авторів Закону України «Про захист прав споживачів» редакції 1991 року. Наша країна як і весь світ переживає глобальну кризу...

З погіршенням стану справ на споживчому ринку, держава все більше і більше повинна приділяти уваги захисту прав споживачів. Але ми можемо спостерігати взагалі зменшення важелів захисту. Прикладів багато, розглянемо один.

Як відомо, в Україні діє система обов'язкової сертифікації. Є перелік товарів, включаючи продукти харчування, які повинні проходити обов'язкову сертифікацію перед тим як потрапити до рук споживача. В зв'язку з вступом в СОТ нам пропонують перейти від обов'язкової сертифікації до добровільної, посилаючись на досвід Європейських країн. Зрозуміло, що Україна вибрала свій шлях - інтеграцію до Європейської Спільноти, тому зрозуміло, що ми повинні своє законодавство гармонізувати з вимогами Європейського законодавства. Але ж треба враховувати реальний стан нашої економіки. Ми не можемо, бо не готові одноразово скасувати обов'язкову сертифікацію, особливо харчових продуктів. Мова повинна йти не про скасування, а про поетапний плановий перехід від обов'язкової до добровільної системи підтвердження продукції. Це має бути чітка, зрозуміла людям, прозора програма дій: по-перше, прийняття технічних регламентів, по-друге, поетапні заходи, які треба здійснити в промисловості, торгівлі, в реформуванні контролюючих органів і лише тоді впроваджувати загальну європейську систему.

Наші читачі повинні зрозуміти, коли їм кажуть, що за кордоном немає обов'язкової сертифікації, стандартизації, то це абсолютно не означає, що їх промисловість, компанії, торговельна мережа виробляють і реалізують товари, які не мають документів, які підтверджують відповідність якості та безпечність цієї продукції.

Якщо говорити про добровільну, то мова про надання можливості виробнику вибрати той стандарт, який він може забезпечити при випуску продукції, підтримувати який дозволяє технічний стан підприємства. Врешті решт, практично у всіх країнах, які є членами ЄС в торговельній мережі не знайдете товарів, які б не мали: 1) сертифікату відповідності на вимогу безпеки і якості товару; 2) щоб вони не мали нормативного документа у вигляді стандарту. Такі товари просто торгівля не прийме і не буде реалізовувати.

За Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року з 1 січня 2009 р. харчову продукцію мали б виключити з переліку тієї, що підлягає обов'язковій сертифікації. Цього поки не було зроблено і я вам не можу сказати, коли ця вимога вступить в силу. Але можу впевнено стверджувати, що Європа нам нагадує про це і, навіть, ставить ультимативні вимоги.

На моє переконання, бо це тільки моя така думка, знаючи стан справ і статистику я можу стверджувати, що в європейських країнах накопичилася значна кількість товарів, в тому числі й продовольчих, які не можуть реалізувати в Європі, в зв'язку з тим, що вони не в повній мірі відповідають вимогам технічних регламентів. А це мільярдний ринок збуту. Україна одна з тих країн, куди вони можуть весь цей непотріб скинути, а ми ще й за це будемо платити гроші. Це по-перше, а по-друге, підтримувати їхнього товаровиробника, створювати там робочі місця.

Для того, щоб Україна виконала вимоги вступу до ЄС, треба давно вже було працювати над створенням технічних регламентів. Для пересічного українського споживача різниці не має бути, інша справа, що він звик до слів та визначень - сертифікат, стандарт. Що таке технічні регламенти? Це характеристика того чи іншого виробу на його безпеку для життя, здоров'я людей і для довкілля. Технічний регламент встановлює загальні вимоги щодо продукції і містить стандарти, якими керуються виробники для випуску відповідного товару. Нашого споживача намагаються ввести в оману. Стандарти потрібні, щоб кожна конкретна продукція відповідала саме тому призначенню, для чого вона випускалася. Так от якість продукції - це відповідальність виробника, а ось - безпека продукції - це вже відповідальність держави. Так має бути, та поки що нема в нашій державі. Візьмемо, для прикладу, ковбасу будь-яку, «докторську», «любительську». За нормами в ковбасних виробах має бути 60% м'яса, а є насправді 20%, та й то в кращому випадку. Решта - наповнювачі. І ми це їмо.

Даремно українські виробники думають, якщо буде відмінено обов'язкову сертифікацію, то вони зможуть випускати все що заманеться, захочуть - проходитимуть процедуру сертифікації, не захочуть - не будуть. Так не повинно бути. Хоча ми й запізнюємося на роки три-чотири із прийняттям законодавства про відповідальність виробників, постачальників, імпортерів, продавців за неякісні продукти на споживчому ринку. Маючи такі закони, торгівля б ніколи не взяла продавати товар, який не має відповідних документів.

І думати про ці законодавчі акти треба було, коли почали готуватися до Євроінтеграції. А не погоджуватися на все те, що нам нав'язують. На останок хочу сказати, позиція відміни обов'язкової сертифікації не маючи технічних регламентів - шкідлива і загрозлива не тільки для наших людей, але й для вітчизняної економіки в цілому.

Є невтішна статистика, згідно з якою Україна - перша в Європі за смертністю та остання - за тривалістю життя, яке на 11 років менше, ніж у пересічного європейця, а смертність від отруєння небезпечними продуктами харчування перевищує смертність від нещасних випадків на виробництві. Більш того, за останні 10 років населення України скоротилося майже на 4 мільйони, а за показником «якість життя», яке враховує не тільки ВВП, але й тривалість життя, екологію, дитячу смертність тощо, ми займаємо 98 місце серед 111 країн. Водночас, Україна входить у десятку світових лідерів за виробництвом контрафактної продукції.