ДП "Київоблстандартметрологія"

Щоб виробити в Україні доброякісний сік, в першу чергу, виробник повинен дуже ретельно та відповідально віднестись до вибору постачальника сировини.

З метою більш об'єктивного оцінювання можливостей постачальника та контролю за відповідністю закордонного виробництва нормам якості та безпеки харчових продуктів декотрі виробники, не дивлячись на те, що обов'язкова сертифікація соків скасована ще попереднім урядом, їдуть за кордон та разом із фахівцями УкрСЕПРО проводять сертифікацію виробництва на добровільних засадах. Час від часу участь у таких роботах приймають і фахівці ДП «Київоблстандартметрологія». Останнім разом українські фахівці відвідали південно-східну Іспанію, яка утримує одне із провідних місць в світі з вирощення червоних сортів винограду. Ми мали нагоду поспілкуватися з генеральним директором ДП «Київоблстандартметрологія» О.В.Кононенком та дізнатися багато чого цікавого. Звісно, маємо бажання з вами поділитися змістом нашої бесіди.

Олегу Вікторовичу, чому в інших країнах наші виробники шукають сировину для соків?
- Якщо пригадати радянські часи, то на прилавках в постійному асортименті були, мабуть, тільки чотири види соку: яблучний, виноградний, томатний та березовий. Персиковий, полуничний, сливовий та деякі інші з'являлись сезонно та то в залежності від урожаю на півдні колишнього СРСР. Сьогодні, звісно, інші часи і наш споживач має бажання та всі можливості бачити на прилавках незрівнянно більший асортимент в незалежності від пори року. Дехто може натякнути, що раніше був сік натуральний, а зараз ні. Я не можу зараз сказати за всю продукцію на споживчому ринку України, думаю ніхто цього не зможе сказати. Але відверто заявляю - натуральний, якісний сік на наших прилавках є! Досвід роботи наших фахівців це неодноразово підтверджує. За останні два роки фахівці ДП «Київоблстандартметрологія» з метою сертифікаційного аудиту виробництва сокових концентратів побували в Бразилії, Еквадорі, Греції та Іспанії. І в кожній країні ми побачили щось цікаве або вражаюче. Наприклад, уявіть собі бананові плантації в Еквадорі, на яких зовсім не використовуються пестициди та отрутохімікати. Боротьбу із шкідниками веде спеціалізована лабораторія, яка вивчає та виводить природних ворогів комах-шкідників та в разі потреби випускає їх на плантації. Лабораторія існує майже 20 років та співпрацює із багатьма науковими лабораторіями Північної Америки та Європи.
Хочеться сказати кілька слів про Іспанію. Південні провінції Валенсія і Куенка мають найбільші площі в світі зайняті виноградниками, урожай знімають один раз на рік, але місцеві фермери не гоняться за кількістю вирощеного винограду, а перш за все, дбають про смак і колір винограду. В середньому, з одного куща збирають лише по 3-4 кілограми, решту обривають на стадії дозрівання. В результаті отримують виноград достатньої цукристості, не потребуючий додаткового додавання цукру до сокового концентрату. Спеціальна технологія витримки червоного винограду дозволяє отримати більш повний колір, що робить зайвим додавання будь-яких барвників. Є площі, на яких зовсім не використовуються додаткові добрива, виноград з них використовується для виготовлення органічних продуктів (які стають дуже популярними в Європі) та дитячого харчування.

- Враховуючи такі різні підходи до вирощення культур, є відмінності і в смаках плодів, і в тій сировині, яку згодом використовують наші виробники?
- Для мене було цікавою новиною, що для різних країн концентрат соку має різні рецептури. Наприклад, в Бразилії апельсиновий сік полюбляють більш кислуватий, тому для його виготовлення плоди збирають на 1-2 тижні раніше, доки вони не дійшли повної стиглості. У нас навпаки, люблять більш солодкий сік, крім того бажано з м'якіттю. Тому концентрат апельсинового соку для України в Бразилії роблять з більш стиглих плодів, та ще й залишають м'якіть. Втім, виробляють концентрати в залежності від вимог виробника, який його замовляє. Для одних на замовлення пастеризують, для інших - охолоджують. Але подібні всі закордонні виробничі підприємства одним - кожне має власну лабораторію, на кожному діє система управління якістю(ISO9001) та безпеки харчових продуктів (НАССР)

Хотілося б відзначити, що на всіх закордонних підприємствах, які проходили добровільну сертифікацію виробництва в системі УкрСЕПРО я бачив сертифікати відповідності, видані в США, Великобританії, Росії та інших розвинутих країнах. Це свідчить про те, що провідні держави світу постійно піклуються та всебічно контролюють якість імпорту харчових продуктів на свій ринок. Чому ж СОТ наполягає на скасуванні обов'язкової сертифікації харчової продукції в Україні - незрозуміло.

- Зрештою, якої технології варто дотримуватися, щоб український споживач міг насолодитися 100% соком?
- Щоб відновити із концентрату 100% сік, достатньо до концентрату додати підготовлену очищену воду, зрозуміло, що краще, якщо це буде артезіанська вода. І виробник про це чесно повинен заявити на маркуванні. Хотілося б звернути увагу тих, хто скептично відноситься, або побоюється пити нектари. Боятися не варто. Тут є кілька нюансів. Наприклад, банан, манго - це ті плоди, концентрат яких має вид пюре, зробити із пюре сік технологічно неможливо, тому виробник і розбавляє пюре до стану нектару. В такому разі кінцевий продукт теж є високоякісним та корисним напоєм. А ще є люди, яким протипоказано вживати 100% соки, вони також можуть вживати нектари без шкоди для свого здоров'я. В Європі натуральні соки в рази дорожчі, ніж у нас. Через низьку платоспроможність населення, виробники вдаються до всіляких технологій, що інколи сік складно назвати соком.

- Олегу Вікторовичу, порадьте нашим споживачам, як вибирати соки, щоб не помилитися?
- Не хочу, щоб мої слова прозвучали як реклама когось із українських виробників, але можу із всією відповідальністю заявити - сік на упаковці якого є знак відповідності «УкрСЕПРО» із кодовим номером 049 - якісний натуральний напій міжнародного рівня. За якість такого соку я можу ручатися і своєю репутацією, і авторитетом. Враховуючи, що виготовлення 100% соку високої якості при ціні майже рівній собівартості є збитковим, то «таке задоволення» можуть собі дозволити лише ті виробники, які мають великий асортимент продукції, і за мету не ставлять отримувати прибутки від випуску саме соків.
Бесіду вела
Софія Шальман