Назва нашої статті не випадкова. Адже саме за таким сценарієм розгортаються події у тих, хто знаходить дорогу до захисників прав споживачів. Вони в більшості випадків мріють про одне, коли замовлять річ, що вона стане окрасою в квартирі, а не зайвою річчю, яка стоятиме в коридорі і чекатиме своїх виготівників, або тих, хто зумів підсунути її господарю.

 А господарі впродовж багатьох днів, а то й місяців, щодня, щохвилини дивитимуться на неї і визначатимуться - чи варто починати боротьбу з нерадивими виготівниками, чи простіше - викинути, або хоча б вивезти на дачу...

Саме з такими запитаннями звернулася до КП «Київський міський центр захисту прав споживачів» молода киянка Т.. Ще минулого року її молода сім'я у власній квартирі  затіяла ремонт. Поспішала його зробити до народження дитинки. Тоді вона з чоловіком навіть не сподівалися, що закінчення ремонту затягнеться тільки через те, що замовлені двері у київського підприємця виявляться неякісними.

            Кілька замовлених дверей мали б надійти з Польщі. Та чомусь у визначений у договорі час, постачальник не поспішав з доставкою. Тягнув більше місяця. Причину вичікування не пояснював замовникам. Просто просив почекати день, тиждень, ще тиждень. Коли терпець в молодої пані ввірвався і вона почала «активніше» вимагати виконання умов договору, постачальник привіз двері: пізно ввечері, коли в квартирі, де проводили ремонт не було освітлення. Двері занесли, поставили, головне - отримали акт прийому-передачі товару та й поїхали. Лише вранці молода пара побачила те, що на довгі місяці зробило їхнє життя залежним від зустрічі та переговорів з «другою стороною договору» - дверна коробка була виготовлена з іншого матеріалу, мала інший колір - відмінний від кольору дверей, мала іншу фактуру.

            В ході довгих переговорів було з'ясовано - дверна коробка десь «загубилася» по дорозі з Польщі в Київ. Тому то й затримували виконання замовлення, спочатку сподівалися, що пропажа знайдеться, згодом почали думати як виготовити іншу, що й зрештою зробили - виготовили іншу дверну коробку, та не таку, якою вона мала б бути.

            Побачивши невідповідність та не знайшовши порозуміння щодо заміни або повернення грошей за таку неякісну річ, молодята замовили інші двері в іншого підприємця і. зрештою, звернулися по допомогу до захисників прав.

            Директор КП «Київський міський центр захисту прав споживачів» Костянтин Хоменко порадив, не гаяти часу звернутися до експертів: або в Торгово-Промислову Палату, або до Київського інституту судових експертиз. Отримавши висновки експертизи (а вони однозначно мають бути на користь споживача, оскільки експерт навряд чи зможе не побачити різницю у фактурі, кольорі, матеріалі, навряд чи зможе «чорне назвати білим»), звернутися ще раз письмово, як кажуть «для годиться», до виконавця послуги і довести неправомірність його дій, тобто спробувати вирішити проблему в досудовому порядку. В разі відмови виконавця виконати вимоги споживача - звернутися до суду з позовною заявою і вимогами: зобов'язати повернути гроші за неякісний товар, відшкодувати витрати за проведення експертизи відповідно до діючого Закону, оплатити судові та юридичні послуги.

            Якщо наш суд і справді «найгуманніший у світі», то рішення має бути на користь споживача і через місяців так два-три. Оскільки є вимога не затягувати судові процеси.

            Якщо рішення суду не буде виконане добровільно, доведеться споживачеві звертатися до органів виконавчої влади для відкриття виконавчого впровадження. На виконання якого також дається 10 днів для добровільного виконання рішення суду. Якщо ж і після цього відповідальна сторона не виконає дії добровільно, судовий виконавець накладає арешт на все майно тепер вже боржника, саме так називають людину, яка не виконує добровільно судових рішень. Чи зможе боржник за цих 10 днів приховати своє майно, переписати його на когось іншого, подарувати комусь? «Теоретично - може, - каже К.Хоменко, - та я не певний, що за суму в 6 тисяч гривень (саме стільки коштують горе-двері, прим. Ред.) підприємець буде позбуватися свого майна».

            Киянка Т. чомусь впевнена, що підприємець і так нічого не має, чомусь їй здається, що навіть автомобіль, на якому вони перевозять товар, йому не належить. На жаль, але відповідно до чинного законодавства, встановити наявність майна у підприємця може лише виконавча служба. В цьому і є ризик - судитися чи ні з приватними підприємцями, оскільки можна наразитися на те, що споживач поніс витрати як за неякісний товар, так ще й витратився на всілякі судові, юридичні, експертні послуги, а ні матеріальних, бодай моральних компенсацій так і не отримав. «Щоправда, є ще одна складова успіху - якщо судовий виконавець недобросовісно виконує свої зобов'язання, оскаржувати його дії в суді, - радить К.Хоменко. - Отримати позитивне для споживача рішення суду - це одна справа, а домогтися його виконання - зовсім інша. Як на одну так і на іншу треба набратися терпіння».

            Можливо, саме через те, що більшість споживачів, які чують саме такі пояснення юристів, фахівців у сфері захисту прав споживачів, думає: «Та навіщо мені все це треба: витрачати час, нерви, гроші, якщо ніхто не гарантує результату». Повірте, саме на таку позицію і розраховують підприємці. Вони краще обізнані в чинному законодавстві, вони краще знають, що споживачеві складно в нашому суспільстві з діючим Законом «Про захист прав споживачів» доводити свою правоту, тому і працюють хтозна-як, тому й не поспішають виконувати і рішення суду, і не бояться відкриття виконавчих впроваджень.

            Тому рішення за споживачем: або все життя дивитися на «різнобарвні двері і коробку», або ж починати відстоювати свої права. Врешті, навіть наклавши арешт на майно підприємця і не отримавши компенсацій, можна спати спокійно. Так як і ви, він буде дивитися на своє майно, а ні продати його, ні подарувати  нікому не зможе. З усіх компенсацій споживач отримає, дещо унікальну, та все ж одну точно: моральну. А зрештою, споживач, може домогтися й заборони покидати підприємцю межі України, це також в певній мірі штрафні санкції.

            Можливо вже прийшов час створювати базу - чорний список не добропорядних підприємців, на виконання послуг яких бодай раз скаржилися споживачі. З часом це матиме свій результат - є скарга, репутації немає, немає й замовлень! Горе-бізнес зникне!